Віртуальна екскурсія ідеєю проекту
Музей залізниці в Луцьку
Історії залізничного транспорту на Волині
Історія ідеї...
Два слова про майбутній музей
Покинута будівля за адресою вул. Стрілецька 47А у Луцьку добре відома старожилам. Тут донедавна знаходився ресторан "Світлофор". Однак мало хто знає, що у цьому будинку містилась перша залізнична станція у Луцьку. Позаду будівлі, що, радше, нагадує кілька міщанських садиб зіставлених воєдино, прокладені колії, якими досі курсують поїзди. А будинок - історична пам'ятка без статусу - занепадає.

Навесні 2017-го року журналіст Богдан Ворон звернувся до начальника відділу охорони культурної спадщини виконкому Луцької міської ради Петра Троневича з ідеєю створити в будівлі колишньої станції Музей історії залізничного транспорту на Волині. Отож вони підготували листа від імені мера міста до ПАТ "Укрзалізниця" у якому запропонували разом реалізувати такий проект. В основі ідеї - збереження історичної будівлі станції та створення у ній музейної експозиції, ресторану, крамниці книг та сувенірів. Національний перевізник зацікавився задумом і розпочався діалог. Восени 2017 року Відділ історичної спадщини залізниці України ПАТ "Укрзалізниця" взявся за організацію музею в Луцьку. Взимку до проекту приєдналась команда дизайнерів та архітекторів Parallel Studio Тарас та Валерія Пахолюки.

На думку ініціаторів ідеї, цей проект дозволить розкрити неймовірні історії такого звичного багатьом транспорту, привабити творчих людей та туристів, створити нові робочі місця. Користь обопільна. Проект допоможе облаштувати чарівний, але занедбаний куточок міста, а для ПАТ "Укрзалізниця" музей дасть можливість розповісти про своє багате минуле, сучасне і майбутнє.

Цей сайт - перша спроба візуалізувати ідею майбутнього музею.
Станція "Луцьк" у міжвоєнні роки
Невеличкий будинок на затишній вулиці
Історія станції "Луцьк"
Аж до кінця ХІХ століття до Луцька не ходили поїзди. Місто по-провінційному животіло у часи індустріальної революції. Але усе змінилось, коли 1890 року цар вирішив відвідати військові маневри на Волині. Отож наприкінці літа, упродовж 18-ти днів, солдати та мобілізовані селяни проклали майже 12 км колій до Луцька з Ківерець: там пролягала Києво-Берестейська залізниця, побудована ще у 1873-му році. 2 вересня 1890 року до Луцька прибув перший потяг з військовими, а 9 вересня до міста навідався імператор Олександр ІІІ.

Через два роки цю ділянку включили до загальної мережі Південно-Західних залізничних доріг. Першу залізничну станцію "Луцьк" спорудили у 1891 році далеко за містом, поруч із військовим полігоном. Згодом довколишню територію забудували і виникла сучасна вулиця Стрілецька. Будівля станції, яку ми бачимо сьогодні, була зведена на початку ХХ століття.
Поблизу залізничної станції в Луцьку, 1916-1918 роки
"Старенький паровоз з пом'ятими боками і височенним, як для його розміру, димарем, обгортаючись клубами пари, поволі під'їжджає до нової станції Луцьк. Попередня, що тепер носить назву Ківерці, залишилась позаду. За паровозом під дашок перону вервечкою втягуються різнокольорові, старожитні вагони. Перон, ледь освітлений в цей ранішній час нафтовими ліхтарями, враз наповнюється юрбою приїжджих. Адже кожне купе, чи то голубих вагонів другого класу, чи то більш багатомісних зелених третього має свій окремий вихід. Жовтий вагон першого класу до цього поїзда з Києва в провінцію причіплювався лише в певні дні чи за спеціальним розпорядженням, коли мали їхати високопоставлені пасажири".

Вальдемар П'ясецький
історик
Бачення
Інтерактивний музей із кафе, крамницею та розвагами для дітей
Музей - це місце, де живуть захоплюючі історії, сюди приходять, щоб поспілкуватися з минулим, отримати нові знання, враження та емоції. У музеї отримують не лише поживу для душі та розуму - у музеї пропонуємо кафе із гарними стравами та кавою, крамницю із сувенірами та книгами.

Музей - це машина часу і простору, в яку потрапляєш наче у Гоґвортс із творів про "Гаррі Поттера" - з платформи залізничного вокзалу Кінгс-Крос № 9¾. У нашому музеї є місце для залізничного моделізму: у мініатюрі можна відтворити залізничні вокзали Волині та запустити моделі локомотивів, що курсуватимуть між іграшковими станціями, на інтерактивних екранах відтворюватимуть найцікавіші історичні фотографії та кінохроніку: як виглядав вагон-шпиталь часів Першої світової війни.

Від "експонати не чіпати" ми прагнемо перейти до взаємодії, створити інтерактивні зони для дітей та дорослих, де можна відчути себе машиністами, скласти свою модель залізниці чи паротяга. Можна пройти тести на знання залізничних тонкощів та цікавих фактів, на хвилинку стати черговим по станції, який керує рухом потягів за пультом управління чи станційним телеграфістом початку ХХ століття.

Можна відтворити інтер'єр першої станції у Луцьку, показати форму та приладдя залізничників столітньої давнини, оживити характерними звуками залізниці: ударами станційного дзвону, оголошеннями кондукторів, гомоном пасажирів та шипінням паротяга із прихованих динаміків.

У майбутньому до музею можна відвести старовинні локомотиви та вагони. А наразі - будемо розповідати історії. Що більше, майдан перед станцією надається для масових заходів, фестивалів, ярмарків, тимчасових виставок та з метою розбудови експозиції.

Долучайтесь до наповнення музею експонатами та історіями. Контакти наприкінці сторінки.
Бронепоїзд, кавзказьке шампанське і скарб римських монет
Залізничні історії з Волині
Фрагмент карти залізничних шляхів на теренах історичної Волині початку ХХ століття
1873-1917
Імперія
Поїзди увірвалися у розмірений уклад європейського життя у другій половині ХІХ століття. Новий вид транспорту швидко розвивався та розвивав світ, змінював суспільства, мандрівки стали не такими багатоденними та виснажливими.

Хоча перший у світі пасажирський потяг поєднав Ліверпуль та Манчестер ще у 1830-му році, невід'ємною частиною модерного життя він став нескоро. В Україні перший пасажирський вирушив з Перемишля до Львова у рік смерті Тараса Шевченка – 1861 року. Через чотири роки поїзди з'явились в Одесі, у 1870 році прибули до Києва.
З Києва до Петербурга через Волинь... На Волині перші залізничні колії пролягли через Здолбунів-Рівне-Ковель до Бреста 1873 року. Міста, які опинились на шляху залізниці, отримували потужний імпульс для розвитку.

Головним залізничним вузлом Волині став Ковель, де перетинались Києво-Брестська ділянка Південно-Західної залізниці та Привіслянська залізниця. На початку ХХ ст. від Ковеля залізничні колії відходили у п'яти напрямках – на Брест, Київ, Володимир-Волинський, Холм і Здолбунів. До речі, з Києва до Петербурга потяги прямували через Волинь.
Від еклектики до модерну
Архітектура залізничних станцій Волині
"Їжа теж була прекрасною; порівняти їжу в будь-якому ресторані з їжею на залізниці в Російській імперії означало висловити похвалу цьому ресторану. У буфетах можна було дістати кримські вина і кавказьке шампанське, а також достаток усіляких смачних страв... У шикарніших поїздах були приватні салон-вагони, але навіть у звичайних поїздах можна було резервувати окреме купе. На залізничних станціях, зазначених у довідниках, розносили їжу з буфетів, що слугувало найбільшою розвагою у дорозі. Офіціанти, здебільшого татари, одягнені в білі фартухи, починаючи з перших звуків пихтіння паротяга, що наближався, снували бігцем, ніби санітари швидкої допомоги".

Ігор Стравінський
Композитор
1914-1918
Світова війна
Як уколошкати бронепоїзд за 40 хвилин
Перший і останній бойовий виїзд "Хунгуза"
Першим і останнім бойовим завданням російського бронепоїзда стала вогнева підтримка атаки російських військ. 24 вересня 1915 року він вирушив зі станції Цумань до австрійських окопів... Із рапорту командира відомо: спочатку все йшло добре, вогонь поїзда змусив австрійців тікати з окопів першої і другої лінії. Однак екіпаж захопився переслідуванням і передня платформа провалилася у хід, який австрійці вирили для себе під насипом. Коли платформу відчепили і почали рухатись назад, австрійський снаряд пошкодив колію позаду. Під обстрілом артилерії екіпаж залишив бронепоїзд. Дослідники вважають, що 1919 року бронеплатформи поїзда відновили в Одесі, під назвою "Січовик" вони брали участь в українсько-польській війні.
На всі випадки війни
Про потяги-лікарні, електростанції, майстерні
Залізниця відіграла колосальну роль та вплинула перебіг Першої світової війни. Наприклад, під час наступу російських військ на Галичину, яка перебувала під владою Габсбурзької монархії, росіяни припустились помилки, не переробили шляхи на російський взірець, користуючись австрійськими трофейними локомотивами та вагонами. Цього виявилось недостатньо для перекидання на фронт потрібної кількості військових та ресурсів. Сторони використовували броньовані потяги, так звані "черв'яки", які перемелювали шпали під час відступів. Першими жертвами наступів і відступів ставали залізничні мости, отож в арміях з'являлися підрозділи, які займалися відбудовою мостів та залізничного полотна. В російській армії залізничні війська налічували понад 130 тисяч людей. Коли розпочиналась окопна війна на контрольованих сторонами територіях починалось інженерне облаштування. На Волині австро-німецькі війська влаштували справжні логістичні центри постачання вузькоколійками.
1917 - 1919
УНР - Українська держава
"У вагоні - Директорія, під вагоном - територія". Ця приказка характеризує дух тих часів. Історія українських визвольних змагань нерозривно пов'язана із залізницею. Хто контролював залізницю - контролював територію. Через наступ більшовиків уряд УНР був змушений відступати. Столиці мінялися за станціями Південно-Західної залізниці: Жмеринка, Вінниця, Проскурів, Кам'янець-Подільський, Рівне. До речі, попередній текст Універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у Соборну Україну був підписаний у вагоні-салоні у м. Фастові.
1920-1939
ІІ Річ Посполита
Станції як палаци. У 20-х - 30-х роках територія історичної Волині опинилась під владою Польщі. У 1926–1928 роках лінію Ківерці - Луцьк подовжили до Стоянова (Львівщина) і волиняни почали подорожувати за маршрутом Луцьк - Львів. Проте найяскравіше цей період в історії залізниці на Волині позначився на архітектурі. У будівлях станцій домінував так званий двурковий стиль з використанням елементів, характерних для палаців шляхти, а також ренесансного чи барокового стилів. Такі будівлі можна впізнати за ґанками з колонадою (чи аркадою), чотирисхилими дахами із заломами та прибудовами, які виступали з основного об'єму споруди і мали власний дах. Цей стиль у світській архітектурі Волині, зокрема, у вокзалах, школах чи житлових будинках існував до кінця 30-х рр. ХХ ст.
Готський скарб
Унікальна знахідка під час будівництва залізниці Луцьк-Львів
У 1928 році під час будівництва залізничної колії до Стоянова, в районі станції Борочиче, Горохівського району, робітники розкопали глиняні та срібні глечики у яких виявили... 10 кг римських динаріїв I та II століття н. е. Поблизу знайшли ще й багато орнаментований медальйон у понтійському стилі, викарбуваний 363 року. Припускають, що знахідка належала династії ватажка готів, германського племені, яке населяло терени Волині у той час. Раптові обставини змусили заховати коштовності наприкінці IV або на початку V століття, що пов'язують з навалою племен гуннів.
1939-1945
Друга світова війна
У ході операції "Рейкова війна" більшовицькі партизани під проводом Олексія Федорова здійснили численні диверсії навколо ковельського залізничного вузла. Вони знищували паровози та ешелони німців, отож під час Курської битви пропускна спроможність стратегічної залізниці Ковель-Сарни-Київ зменшилась у 6 разів. Радянські джерела говорять про понад 600 підірваних ешелонів станом на 1944 рік.

Німці влаштовували каральні акції за такі диверсії їх жертвами ставало мирне населення. Знищення Корюківки на Чернігівщині стало наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні у Європі. Під час каральної акції неподалі селища знаходилося партизанське з'єднання того ж таки Федорова, яке в рази переважало сили карателів. Проте захисту не було. Корюківка згоріла разом із мешканцями. Подібні екзекуції відбувалися й на Волині.

На Волині під час Другої світової було зруйновано понад 600 км залізничних колій та 39 із 59 залізничних станцій. Відомий письменник Улас Самчук зафіксував непрості польсько-українські взаємини під час німецької окупації, які стосувалися залізниці.
З Другою світовою війною пов'язано чимало трагічних сторінок історії Волині. Вони також пов'язані з залізницею. У 1939-1941 рр. залізницею у глиб Росії вивозили репресованих мешканців Волині. Польсько-український конфлікт позначився навіть на роботі залізниці в часи німецької окупації. Нацисти використовували залізницю для вивозу волинян на примусові роботи чи до концтаборів, знищення єврейського населення краю. Пізніше в рамках репатріації польського населення із Західної України на територію Польщі у 1944-46 рр. більшовицькою владою вивезено понад 700 тисяч людей. А з Польщі в УРСР вивезено півмільйона українців. Волинь була одним із епіцентрів цих депортацій та переміщень. Ми хочемо вшанувати пам’ять про цих людей та підготувати відповідну експозицію про насильне переміщення волинян тоталітарними режимами.


"...до нашої редакції почали напливати звіти, що при організації дирекції залізниць у Здолбунові три чверті її штату опинилося у польських руках. Не маючи права критики державних установ, ми все таки ризикнули помістити про це невелику замітку. Реакція була негайна. У моєму кабінеті появився начальник залізниць, також поляк, прізвища якого вже не пригадую, з наміром вияснити справу. Головний мотив — нема українських фахових сил. Між іншим, наводжу йому приклад поляків з 1920 року, які, обсадивши нашу територію і також не мавши фахових сил, негайно змінили всю обсаду залізниць, наслідком чого майже всі наші залізничники опинилися без роботи, а в цьому числі був також один мій дядько Макар Рудий. Пізніше, протягом двадцяти років, на цю роботу не було прийнято ні одного українця. Звідки мали взятися фахові сили? І як він думає: невже ми не маємо права на своїй землі бути бодай кондукторами на залізниці?"

Улас Самчук
Письменник
Джерело: https://www.tygodnikprzeglad.pl/
"Врешті-решт прибув чорний локомотив, він гудів і пшикав парою, тягнув за собою незліченну кількість брудно-рудих вагонів-телятників і гуркочучи гальмами розпочав сповільнення. Люди оживилися говорячи: "Хвала Богу, що дали вагони з дахом, а не платформи, як це траплялось. Кожен кинувся до вагонів, які зупинилися поруч. Батько якимсь чином вибрав такий вагон, до якого не заводили худобу... Після деякого часу локомотив випустив темний дим, потяг шарпнувся і рушив. Здається був день 3 липня 1945 року... Через відкриті двері побачив блакитну змійку річки Стир, а за ним, освітлену заходом сонця забудову Старого міста Луцька, з-поміж якої вирізнялися білі стіни колегіати і вежі костелу Святих Петра і Павла - мого Храму, з яким мене стільки єднало... Сльози накотились мені на очі. Цей вид я запам'ятав назавжди."

Зенон Пашковський
лучанин
1945-1991
Українська РСР
Післявоєнну відбудову залізниці на Волині здійснювали швидко, до робіт залучали тисячі німецьких військовополонених. У 1953 році Ковельську залізницю приєднали до Львівської з метою укрупнення. У 60-х роках залізничники Здолбунова одними з перших почали керувати великовантажними потягами із 112-ти вагонів. У вагонному депо Ковель уперше впровадили конвеєрний ремонт вантажних відкритих вагонів.

У 1961 році на станцію Ковель прибув перший і єдиний двоповерховий пасажирський поїзд в Україні. Він перевозив пасажирів до Львова. Потяг рухали потужні паровози, один з них так і залишився на постаменті у Ковелі - СУ 253-25. На початку 70-х років паротяги вирушили у минуле - їх витіснили тепловози, локомотиви на дизельному паливі.
За радянських часів через Волинь курсував фірмовий потяг "Смерічка" за маршрутом Мінськ - Чернівці, "Каштан" - Київ-Берлін, а також потяги Адлер – Брест, Київ-Брест, Київ-Варшава. Окрім того були причіпні вагони Київ-Париж, Київ-Карлові Вари, Брест-Київ-Тбілісі. До поїзда Львів-Ленінград, який прямував через Луцьк до Вільнюса чіпляли вагони до Будапешта, Бухареста, Софії, Праги.

З Волині до Польщі курсували поїзди Ковель-Холм, Ковель-Зелена Гура. Була пряма електричка з Ковеля до Бреста. Про технічну сторону залізниці Волині радянських часів найкраще розповість документальний фільм "На шляхах технічного прогресу" 1955 року.
1991
Наші дні
Історії про залізниці Волині часів незалежності ще буде написано. Перші десятиліття стали часом трансформацій з метою підвищення комфортабельності пасажирських перевезень, розвитку залізничного сполучення з Європою.

Ковель зберіг за собою статус найпотужнішого залізничного вузла Волині, сталеві дороги пролягають звідси у шести напрямках. Є пряма європейська колія між Ковелем та Холмом (Ковель - єдине в Україні місто, сполучене із Європою стандартною для західних сусідів "вузькою" колією). Зі станції нині курсують поїзди до Києва, Львова, Рівного, Одеси, Москви, Варшави та Берліну.
Куди податись, що подивитись
Залізничний туризм
"Ікона" Інстаграму - тунель з дерев у Клевані.
Окрім відомого усім "Тунелю кохання", на Поліссі є ще одна туристична родзинка -вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне. Вона побудована ще у 1895 році. Шлях пролягає через мальовничий регіон Полісся, колії підтримують до 30 невеликих мостів — усі з дерева. На перегоні Біле - Млинок є унікальний міст через Стир. Це єдиний великий дерев'яний залізничний міст в Україні та найдовший дерев'яний залізничний міст у Європі (довжина 153 метри). Окрім того в Луцьку можна покататись на дитячій залізниці, у Ковелі подивитися на старовинний локомотив виставлений перед залізничною станцією.
Міст у с. Млинок Зарічненський р-н, Фото: golosno.com.ua
"Я хочу розповісти Вам про поліський трамвай. Доповідаю, із смт. Антонівка, кордон Рівненської і Волинської областей, на залізну дорогу між Маневичами та Рафалівкою, щоранку о 6:00 вибігає "кукушка" - так закохано милі полішуки називають свій тепловозик та чотири вагона. І добігти йому тра до Заріччя, районний центр Рівненської області, кордон з Білоруссю, це 105 кілометрів по вузькоколійці зі швидкістю велосипеда, по дивовижній місцевості, по дикому Поліссі… Цей вид транспорту не знищений лише тому, що інших доріг там не має. Хто не знає, куди в заслання відправляли Купріна, хто не бачив, де жила Лесина Мавка, де її діставав Лукаш, хто не бачив місця, де не ступала нога загарбника, хто не знає, де свої язичницькі шабаші влаштовують нині відьмочки та відьмаки, той мусить проїхатися на тій кукушці. Можна і на даху, тільки вимажемося. Сісти на дах і легко уявити, примружившись, що стукають колеса по преріях... І не вимикайте уяву... Під час посадки у перший вагон сідати не вольно, бо то для кондукторів, пруться в другий-третій. Набилося люду, як селедців, запитую: "Нащо? Четвертий вагон вільний", кажуть, щоб було веселіше... Уявляєте, на ходу вискакують веселі молодички, забігають в соснину, а потім з лементом, жартами доганяють вагони. Природа незаймана. Піщані горби, сосновий ліс, синьоокі озера, річка Стир, дерев'яні мости через водну протоку. А люди, які ЛЮДИ! Вони настільки наївні, мабуть і цигани їх там не дурять... І добрі, хоч до рани, кажуть... Діалект - брутальна суміш білорусько-польсько-української мови з язичницькими образами, термінами, з вкрапленнями якогось есперанто буде спочатку обов'язково викликати сміх...
Ось така забава є на Поліссі".


Валерій Зубчик
інженер
Вузькоколійка Антонівка - Зарічне, © dovguj
Шукаємо розповіді та експонати
Ваші ідеї
Створення музею потребує Вашої допомоги. Якщо у Вас є предмети пов'язані із історією залізниці, спогади, усні історії, запрошуємо долучитися до проекту.
Контакти
Богдан Ворон
+380939295387
bogdan.woron@gmail.com
м. Луцьк
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website