Покинута будівля за адресою вул. Стрілецька 47А у Луцьку добре відома старожилам. Тут донедавна знаходився ресторан "Світлофор". Однак мало хто знає, що у цьому будинку містилась перша залізнична станція у Луцьку. Позаду будівлі, що, радше, нагадує кілька міщанських садиб зіставлених воєдино, прокладені колії, якими досі курсують поїзди. А будинок - історична пам'ятка без статусу - занепадає.

Навесні 2017-го року журналіст Богдан Ворон звернувся до начальника відділу охорони культурної спадщини виконкому Луцької міської ради Петра Троневича з ідеєю створити в будівлі колишньої станції Музей історії залізничного транспорту на Волині. Отож вони підготували листа від імені мера міста до ПАТ "Укрзалізниця" у якому запропонували разом реалізувати такий проект. В основі ідеї - збереження історичної будівлі станції та створення у ній музейної експозиції, ресторану, крамниці книг та сувенірів. Національний перевізник зацікавився задумом і розпочався діалог. Восени 2017 року Відділ історичної спадщини залізниці України ПАТ "Укрзалізниця" взявся за організацію музею в Луцьку. Взимку до проекту приєдналась команда дизайнерів та архітекторів Parallel Studio Тарас та Валерія Пахолюки.

На думку ініціаторів ідеї, цей проект дозволить розкрити неймовірні історії такого звичного багатьом транспорту, привабити творчих людей та туристів, створити нові робочі місця. Користь обопільна. Проект допоможе облаштувати чарівний, але занедбаний куточок міста, а для ПАТ "Укрзалізниця" музей дасть можливість розповісти про своє багате минуле, сучасне і майбутнє.

Цей сайт - перша спроба візуалізувати ідею майбутнього музею.

Аж до кінця ХІХ століття до Луцька не ходили поїзди. Місто по-провінційному животіло у часи індустріальної революції. Але усе змінилось, коли 1890 року цар вирішив відвідати військові маневри на Волині. Отож наприкінці літа, упродовж 18-ти днів, солдати та мобілізовані селяни проклали майже 12 км колій до Луцька з Ківерець: там пролягала Києво-Берестейська залізниця, побудована ще у 1873-му році. 2 вересня 1890 року до Луцька прибув перший потяг з військовими, а 9 вересня до міста навідався імператор Олександр ІІІ.

Через два роки цю ділянку включили до загальної мережі Південно-Західних залізничних доріг. Першу залізничну станцію "Луцьк" спорудили у 1891 році далеко за містом, поруч із військовим полігоном. Згодом довколишню територію забудували і виникла сучасна вулиця Стрілецька. Будівля станції, яку ми бачимо сьогодні, була зведена на початку ХХ століття.

Музей - це місце, де живуть захоплюючі історії, сюди приходять, щоб поспілкуватися з минулим, отримати нові знання, враження та емоції. У музеї отримують не лише поживу для душі та розуму - у музеї пропонуємо кафе із гарними стравами та кавою, крамницю із сувенірами та книгами.

Музей - це машина часу і простору, в яку потрапляєш наче у Гоґвортс із творів про "Гаррі Поттера" - з платформи залізничного вокзалу Кінгс-Крос № 9¾. У нашому музеї є місце для залізничного моделізму: у мініатюрі можна відтворити залізничні вокзали Волині та запустити моделі локомотивів, що курсуватимуть між іграшковими станціями, на інтерактивних екранах відтворюватимуть найцікавіші історичні фотографії та кінохроніку: як виглядав вагон-шпиталь часів Першої світової війни.

Від "експонати не чіпати" ми прагнемо перейти до взаємодії, створити інтерактивні зони для дітей та дорослих, де можна відчути себе машиністами, скласти свою модель залізниці чи паротяга. Можна пройти тести на знання залізничних тонкощів та цікавих фактів, на хвилинку стати черговим по станції, який керує рухом потягів за пультом управління чи станційним телеграфістом початку ХХ століття.

Можна відтворити інтер'єр першої станції у Луцьку, показати форму та приладдя залізничників столітньої давнини, оживити характерними звуками залізниці: ударами станційного дзвону, оголошеннями кондукторів, гомоном пасажирів та шипінням паротяга із прихованих динаміків.

У майбутньому до музею можна відвести старовинні локомотиви та вагони. А наразі - будемо розповідати історії. Що більше, майдан перед станцією надається для масових заходів, фестивалів, ярмарків, тимчасових виставок та з метою розбудови експозиції.

Долучайтесь до наповнення музею експонатами та історіями. Контакти наприкінці сторінки.

Поїзди увірвалися у розмірений уклад європейського життя у другій половині ХІХ століття. Новий вид транспорту швидко розвивався та розвивав світ, змінював суспільства, мандрівки стали не такими багатоденними та виснажливими.

Хоча перший у світі пасажирський потяг поєднав Ліверпуль та Манчестер ще у 1830-му році, невід'ємною частиною модерного життя він став нескоро. В Україні перший пасажирський вирушив з Перемишля до Львова у рік смерті Тараса Шевченка – 1861 року. Через чотири роки поїзди з'явились в Одесі, у 1870 році прибули до Києва.

З Києва до Петербурга через Волинь... На Волині перші залізничні колії пролягли через Здолбунів-Рівне-Ковель до Бреста 1873 року. Міста, які опинились на шляху залізниці, отримували потужний імпульс для розвитку.

Головним залізничним вузлом Волині став Ковель, де перетинались Києво-Брестська ділянка Південно-Західної залізниці та Привіслянська залізниця. На початку ХХ ст. від Ковеля залізничні колії відходили у п'яти напрямках – на Брест, Київ, Володимир-Волинський, Холм і Здолбунів. До речі, з Києва до Петербурга потяги прямували через Волинь.

Першим і останнім бойовим завданням російського бронепоїзда стала вогнева підтримка атаки російських військ. 24 вересня 1915 року він вирушив зі станції Цумань до австрійських окопів... Із рапорту командира відомо: спочатку все йшло добре, вогонь поїзда змусив австрійців тікати з окопів першої і другої лінії. Однак екіпаж захопився переслідуванням і передня платформа провалилася у хід, який австрійці вирили для себе під насипом. Коли платформу відчепили і почали рухатись назад, австрійський снаряд пошкодив колію позаду. Під обстрілом артилерії екіпаж залишив бронепоїзд. Дослідники вважають, що 1919 року бронеплатформи поїзда відновили в Одесі, під назвою "Січовик" вони брали участь в українсько-польській війні.

Залізниця відіграла колосальну роль та вплинула перебіг Першої світової війни. Наприклад, під час наступу російських військ на Галичину, яка перебувала під владою Габсбурзької монархії, росіяни припустились помилки, не переробили шляхи на російський взірець, користуючись австрійськими трофейними локомотивами та вагонами. Цього виявилось недостатньо для перекидання на фронт потрібної кількості військових та ресурсів. Сторони використовували броньовані потяги, так звані "черв'яки", які перемелювали шпали під час відступів. Першими жертвами наступів і відступів ставали залізничні мости, отож в арміях з'являлися підрозділи, які займалися відбудовою мостів та залізничного полотна. В російській армії залізничні війська налічували понад 130 тисяч людей. Коли розпочиналась окопна війна на контрольованих сторонами територіях починалось інженерне облаштування. На Волині австро-німецькі війська влаштували справжні логістичні центри постачання вузькоколійками.

"У вагоні - Директорія, під вагоном - територія". Ця приказка характеризує дух тих часів. Історія українських визвольних змагань нерозривно пов'язана із залізницею. Хто контролював залізницю - контролював територію. Через наступ більшовиків уряд УНР був змушений відступати. Столиці мінялися за станціями Південно-Західної залізниці: Жмеринка, Вінниця, Проскурів, Кам'янець-Подільський, Рівне. До речі, попередній текст Універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у Соборну Україну був підписаний у вагоні-салоні у м. Фастові.

У 1928 році під час будівництва залізничної колії до Стоянова, в районі станції Борочиче, Горохівського району, робітники розкопали глиняні та срібні глечики у яких виявили... 10 кг римських динаріїв I та II століття н. е. Поблизу знайшли ще й багато орнаментований медальйон у понтійському стилі, викарбуваний 363 року. Припускають, що знахідка належала династії ватажка готів, германського племені, яке населяло терени Волині у той час. Раптові обставини змусили заховати коштовності наприкінці IV або на початку V століття, що пов'язують з навалою племен гуннів.

Післявоєнну відбудову залізниці на Волині здійснювали швидко, до робіт залучали тисячі німецьких військовополонених. У 1953 році Ковельську залізницю приєднали до Львівської з метою укрупнення. У 60-х роках залізничники Здолбунова одними з перших почали керувати великовантажними потягами із 112-ти вагонів. У вагонному депо Ковель уперше впровадили конвеєрний ремонт вантажних відкритих вагонів.

У 1961 році на станцію Ковель прибув перший і єдиний двоповерховий пасажирський поїзд в Україні. Він перевозив пасажирів до Львова. Потяг рухали потужні паровози, один з них так і залишився на постаменті у Ковелі - СУ 253-25. На початку 70-х років паротяги вирушили у минуле - їх витіснили тепловози, локомотиви на дизельному паливі.

За радянських часів через Волинь курсував фірмовий потяг "Смерічка" за маршрутом Мінськ - Чернівці, "Каштан" - Київ-Берлін, а також потяги Адлер – Брест, Київ-Брест, Київ-Варшава. Окрім того були причіпні вагони Київ-Париж, Київ-Карлові Вари, Брест-Київ-Тбілісі. До поїзда Львів-Ленінград, який прямував через Луцьк до Вільнюса чіпляли вагони до Будапешта, Бухареста, Софії, Праги.

З Волині до Польщі курсували поїзди Ковель-Холм, Ковель-Зелена Гура. Була пряма електричка з Ковеля до Бреста. Про технічну сторону залізниці Волині радянських часів найкраще розповість документальний фільм "На шляхах технічного прогресу" 1955 року.

Історії про залізниці Волині часів незалежності ще буде написано. Перші десятиліття стали часом трансформацій з метою підвищення комфортабельності пасажирських перевезень, розвитку залізничного сполучення з Європою.

Ковель зберіг за собою статус найпотужнішого залізничного вузла Волині, сталеві дороги пролягають звідси у шести напрямках. Є пряма європейська колія між Ковелем та Холмом (Ковель - єдине в Україні місто, сполучене із Європою стандартною для західних сусідів "вузькою" колією). Зі станції нині курсують поїзди до Києва, Львова, Рівного, Одеси, Москви, Варшави та Берліну.

Окрім відомого усім "Тунелю кохання", на Поліссі є ще одна туристична родзинка -вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне. Вона побудована ще у 1895 році. Шлях пролягає через мальовничий регіон Полісся, колії підтримують до 30 невеликих мостів — усі з дерева. На перегоні Біле - Млинок є унікальний міст через Стир. Це єдиний великий дерев'яний залізничний міст в Україні та найдовший дерев'яний залізничний міст у Європі (довжина 153 метри). Окрім того в Луцьку можна покататись на дитячій залізниці, у Ковелі подивитися на старовинний локомотив виставлений перед залізничною станцією.

Створення музею потребує Вашої допомоги. Якщо у Вас є предмети пов'язані із історією залізниці, спогади, усні історії, запрошуємо долучитися до проекту.